Районний конкурс творчих робіт учнів та молоді, присвячений 75 - річчю Великої Перемоги.
Творча робота
присвячена 75-рiччю Великої Перемоги
ученицi 8 класу
КЗ «Зеленоярська загальноосвiтня школа І-ІІІ ступенів
Нiкольської районної ради Донецької областi»
Линник Каролiни
Зелений Яр – 2020р.
Твiр
Я, lванишин Iван Степанович, проживаю все своє життя в селi Пiски, пiд Донецьком.
Я був зовсiм малим, коли фашистськi окупанти захопили наше село. Але я пам'ятаю жахiття обстрiлiв, rуркiт танкiв i атаки штурмовикiв фашистської apмii. Великими втратами у сiм'ях, у вiйськах ми пережили це жахіття...
I ось Перемога!!!
Дуже тяжко нам доводилось вiдбудовувати зниценi фашистами заводи та фабрики, жити в умовах жорстокої економiки, але сидячи зараз, майже немiчним, я вiдчуваю , що теперiшня «вiйна» не має для себе ніяких виправдань. Вона жорстокiша, нiж та, що була баrато рокiв тому.
Так, я немiчний i кволий чоловiк, але я не можу змиритися з тим, що зараз вiдбувається. Тому не закликаю всiм стати « пiд рушницю», тому що це не вирiшить нашої проблеми.
Я думаю, що треба закликати всiх наших можновладцiв, щоб вони вирiшили цю проблему. Чесно скажу Вам, мої любi читачi, я нiколи не думав, що через сiмдесят п’ять рокiв пiсля вiйни, я знову буду ховатися в погрiб вiд обстрiлiв. Але тодi був вiдомий ворог, було зрозумiло, хто проти кого воює.
Зараз, своїм старечим розумом не можу збагнути тiєї ситуацiї, в яку потрапила наша неперевершена Україна. Я нiколи не боявся смертi, але зараз боюсь померти, не побачивши рiдної землi вiльною i незалежною.
Дуже сподiваюсь, що доживу до цих найщасливiших днiв для моєї Батькiвщини.
Зi слiв Iванишина Iвана Степановича записала Линник Каролiна.